Тренінг для батьків

Тренінг для батьків

“Розуміння батьками шляхів виховання дитини як умова

формування конструктивного діалогу в родині”.

З метою створення умов для повноцінної діалогу в групі учасниками приймаються правила роботи в групі. У правилах віддзеркалені характеристики реальних процесів і явищ, які існують у прототипах моделюючої ситуації. До переліку важливих правил можна віднести наступні:

 кожен учасник має можливість висловитися, якщо у нього є бажання;

 всі учасники групи поважають цінності і погляди кожного, навіть, якщо не згодні з ними;

 обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, що їх висловили;

 всі учасники роблять зауваження коротко і по суті;

 кожен учасник, навіть захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників;

 усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв’язуються мирним шляхом з урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

 всі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню  атмосферу

                Реалізуючи особистісно-зорієнтовану концепцію сучасної освіти, ефективним є використання різних інтерактивних методів, форм, які допомагають організувати і розгорнути взаємодію між учасниками освітньої програми, а саме: рольова гра; групова дискусія; робота в малих групах; творчі завдання; мозкова атака; інтерактивна міні-лекція; колаж; рефлексивні коментарі; повчальні історії, яскраві метафори, казкові розповіді; ігрові, тренувальні вправи, вправи на активізацію, рефлексію тощо.

Мета тренінгу: сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї.

1) Вправа на знайомство «Інтерв’ю»

Мета: познайомити учасників, сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.

Хід проведення

Учасники об’єднуються в пари і по черзі беруть один в одного інтерв’ю за такими запитаннями :

 Ім’я;

 Відомості про сім’ю;

 Три речі, які Ви найбільше любите в житті;

 Життєве кредо;

 Найцікавіший спогад з дитинства;

2) Міні-лекція «Три шляхи у вихованні».

Мета: ознайомити учасників з різними підходами у сімейному вихованні.

МІНІ-ЛЕКЦІЯ «ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ»

     Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Ось коротка характеристика цих шляхів.

ВЛАДА

          Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: «ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене».

            Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюютьнезадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.

ПОСТУПЛИВІСТЬ

         На цьому шляху батьки заради «святого спокою» поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо «самолюбивої, сповненої бажань і претензій» дитини.Дитина почувається у виграші – «Я перемогла». Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: «Всі повинні мені підкорятися», «Найважливіші мої почуття і потреби», «Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою». Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску. Можливі наслідки для дитини

– відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються «слабкими», а дитина «сильною». У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводупостійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).

ДІАЛОГ

        На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати «ні», коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: «Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз».

      Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи

дитину. Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки міжбатьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

3) Рольова гра «Застосування трьох шляхів у вихованні»

Мета: проаналізувати різні виховні підходи батьків стосовно дитини, сприяти розумінню необхідності використання діалогу у сімейному вихованні.

Ресурси: фігурки з кольорового паперу у відповідності до кількості учасників – зірочки, сонечка, квіточки для об’єднання в групи; картки з написами «Влада», «Поступливість», «Діалог».

Хід проведення

За допомогою кольорових фігурок тренер об’єднує учасників у три групи, кожна з яких вибирає картку з надписом «Влада», «Поступливість», «Діалог».

Завдання: у відповідності з написом на картці придумати проблемну ситуацію у сім’ї та за допомогою рольової гри продемонструвати її. Час на підготовку – 20 хв.Кожна група по черзі розігрує проблемну ситуацію в сім’ї, де батьки застосовують певний виховний підхід: «Влада», «Поступливість»,

«Діалог».

Учасники вгадують, який це був підхід і чому саме вони так вважають. Таким чином, учасники краще усвідомлюють отриману інформацію, розуміють особливості кожного

Запитання для коментування:

• Як почувалися учасники в ролі дитини, батьків в кожному

окремому випадку?

• Як проявляють батьки свою любов до дитини у кожному з

випадків?

• Що важливого у розігруванні стосунків помітили «глядачі»?

• Які важливі висновки Ви для себе зробили, аналізуючи кожен з

виховних підходів у сім’ї?

4) Творче завдання «Спогади дитинства»

Мета: сприяти актуалізації дитячого досвіду батьків для усвідомлення і розуміння проблем, які зараз переживає дитина.

Хід проведення

І етап. Тренер пропонує учасникам озирнутися на своє минуле і пригадати своє дитинство у віці, в якому зараз їхня дитина.

Завдання:

1. Пригадайте себе у віці Вашої дитини.

2. Що для Вас було важливим.

3. Яким був Ваш характер, особливості поведінки.

4. Повертаючись у сьогодення, пригадайте ті вчинки Вашої дитини, які вам не подобаються і уявіть, як би Ви вчинили на її місці.

5. Спробуйте знайти в кожному з цих вчинків такі сторони, які можуть викликати у Вас розуміння чи навіть відчуття радості, задоволення.

 6. Визначте в кожному конкретному випадку, що саме нагадує про Ваші вчинки в минулому.

7. Подумайте про те, як саме поведінкові прояви дитини відображають її індивідуальність та до чого вона прагне.

ІІ етап. Учасники розповідають про свої спостереження.

Тренер підсумовує: Не забувайте, що одна із переваг батьків – радіти приємним сюрпризам своєї дитини.Бажання батьків дозволяти дитині робити те, ЩО ВОНА ХОЧЕ, і бути КИМ ВОНА ХОЧЕ, - і є, в кінцевому рахунку, проявом любові до неї.

Звичайно, батьки інколи прагнуть попередити неприємності у житті дитини, відгородити її від помилок, але у цьому випадку найбільшою помилкою батьків є позбавлення дитини досвіду та здатності самостійно пізнавати життя.

Метафора «Лялечка – метелик»

«Якщо ми будемо прискорювати розвиток лялечки, вона ніколи не перетвориться в метелика і може загинути. Перетворення метелика з лялечки повинно пройти усі стадії».

5) Тренувальна вправа « Як звертатися до дитини»

Мета: розглянути особливості спілкування батьків та дітей і відпрацювати комунікативні вміння.

Хід проведення

Учасники об’єднуються в пари. Одному з них пропонується виконувати роль батька, іншому – дитини.Тренер пропонує попрактикуватися взаємодіяти з дитиною на основі

„правильних‖ і „неправильних‖ звернень. Учасник отримує 2 картки з різними зверненнями і повинен з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.

ТРЕНУВАЛЬНА ВПРАВА «ЯК ЗВЕРТАТИСЯ ДО ДИТИНИ»

А) Говорите з жахом: «Залиш! Не чіпай цей молоток! Це чоловіча cправа!»

В)Говорите спокійно та доброзичливо:«О! Я бачу, ти хочеш забити цей цвях. Подивись, молоток треба тримати так, а цвях отак...»

А)Дитина хоче допомогти Вам скласти пазли. Ви сердитеся, відкидаєте її руки і кажете:

«Залиш! Ти їх зіпсуєш! Якщо ти знищиш пазли, я буду змушена за них заплатити!!! Іди робити  уроки!»

В) Візьміть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: «Мені важливо, щоб ти ретельно намилила руки, помила і витерла їх насухо! Потім прийдеш і ми разом складемо пазли. Руки повинні бути чистими, бо ми маємо віддати пазли в ідеальному стані.»

А) Говорите зі стурбованістю у голосі: «Почни, нарешті, вчити цей вірш. Ти ж знаєш, що ти слабша учениця і потребуєш більше часу на навчання!»

В) Скажіть з радістю у голосі: «А пам’ятаєш, як у минулому році ти боялася того довгого вірша Тараса Шевченка, але ж вивчила на таку гарну оцінку! Мужності! Вивчиш і зараз!»

А) Кричите: «Перестань його бити! Ти поводишся, як бандит! Що з тебе виросте!»

В) Зловіть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: «Мені не подобається, що ти його б’єш! Битися не можна!

Скажи брату словами, чого ти хочеш. Я вірю, що ти зможеш захистити себе у гідний спосіб!»

А) Говорите жалісливим тоном: «Синочку, чому ти такий лінивий! Ти ж такий здібний. Якби ти не був таким лінивим, то міг би добре вчитися. Я справді не знаю, в кого ти такий вдався!»

В)Говорите рішуче, але доброзичливим і діловим тоном: «Синочку, ти досить розумний та здібний для того, щоб  досягнути це! Я чекаю рішучих змін у школі».

А) Говорите незадоволено та з гнівом до дитини, яка не хоче виступати на публіці: «Перестань боятися! Тут нічого боятися та соромитися! Ти вже велика, а поводишся, як мала дитина! Ну давай! Не бійся!»

В) Говорите спокійним голосом із розумінням: «Ти боїшся...? Ти напевно трохи засоромилась...? Розповідати вірш на публіці – це дуже складна справа навіть для справжніх акторів...Це називається хвилюванням. Але, напевно, ти скоро переможеш цей страх! Ти переконаєшся...»

Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їй нашкодити.

6) Казкова розповідь «Фіолетове кошеня»

Мета: за допомогою метафори показати різні підходи у вихованні та

їх вплив на розвиток дитини.

Хід проведення

Тренер пропонує учасникам послухати казку Д.Соколова „Фіолетове кошеня‖ .„Фіолетове кошеня мило лапи тільки в місячному сяйві. І що я маю з ним робити? – кішка плескала у лапи. - Адже хороше, розумне кошеня, а тут таке. Ну що ти будеш робити, хоч кіл на голові теши – ніщо не допомагає! Тільки в місячному! І що ти будеш робит- Та що з ним бавишся? – проревів кабан. – Скупати його у сонячному світлі, або ще краще, - у річці! Подивіться на нього, - всі кошенята, як кошенята, а цьому місячне сяйво подавай!- Та воно ще ж зовсім дурне! – каркала ворона. – Голова маленька, розуму небагато. Ось підросте – з сонячного світла не витягнеш!Фіолетове кошеня мило лапи тільки в місячному сяйві.Місяць був великий, білий, яскравий.

- Миле кошенятко,- говорив Місяць, - а чому ти фіолетове?

- А що ще якесь буває?- дивувалося кошеня.

- У мене є брат, - сказав Місяць, він дуже великий і яскраво жовтий.

Хочеш на нього подивитися?

- Він схожий на тебе? Звичайно, хочу.

- Тоді не лягай спати, коли я почну танути в небі, а трішки почекай.

Він вийде з-за тієї гори і займе моє місце.Рано-вранці кошеня побачило Сонце.

- Який же ти теплий! – вигукнуло кошеня. –А я знаю твого брата Місяця!

- Передавай йому привіт, - сказав Сонце, - коли зустрінеш. А то ми з ним рідко бачимося. - Звичайно, передам.Фіолетове кошеня тепер вміє мити лапки не тільки на сонці, а навіть у мильній ванні. Ну і що?”

Запитання для коментування:

• Як Ви думаєте, про що була казка?

До уваги тренера !У казці за допомогою метафори були зображені різні підходи у вихованні дитини. Кішка, кабан і ворона – це звичні стереотипні підходи у вихованні, а саме: провина, погроза та насмішка. Місяць – це символ віри. Він допомагає розширити рамки можливостей і відкрити власні ресурси дитини. Тому батькам важливо пам’ятати, що, виховуючи дитину, важливо прислухатися до неї, іти від її потреб, а не власного уявлення про них.

7) Вправа на рефлексію «Компліменти»

Мета: сприяти підвищенню психоемоційного тонусу групи,

розвивати почуття власної самоцінності.

Хід проведення

Тренер пропонує учасникам висловити один одному компліменти (по колу).

Всім дякує за роботу.

Поради

щодо встановлення довіри між підлітком і батьками

1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його; не перебивайте, не показуйте свогостраху, відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасовий швидко пройде. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило роботи з дітьми – не нашкодь.

5. У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які будуть сприяти розвитку контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6.У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, прагне дати позитивну оцінку своїй поведінці, переживає потребу в похвалі.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило Вас у поведінці підлітка.

Деякі поради щодо виховання дуже агресивної дитини

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин - це проблема емоційного і психічного плану. В такому випадку потрібно звертатись до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина гіперактивна, потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3. Якщо дитина запальна і войовнича - переконайтесь, чи не ви, або ж батьки провокують таку поведінку. До такої дитини слід бути уважними; роз'яснювати їй наслідки її поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки з іншими людьми.

4. Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучати її до «активногослухання», Щоб вона привчалась вербально висловлювати агресію і знімати збудливість та нервовість.

5. Із «кінозалу» (домашнього) - виключити перегляд фільмів і телепередач із сценами насильства, жорстокості.

6. Ні в якому разі не застосовувати фізичне покарання до таких дітей.

7. Роз'єднати хулігана і жертву. Зайняти хулігана конкретною роботою, щобйого енергія використовувалась з миролюбною метою.

8. Привчати дітей до самостійного вирішення своїх проблем настільки -наскільки це можливо, без стороннього втручання.

9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямовуйте її енергію на щось хороше.

10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми; переконання, а не фізична сила -. це все допоможе запобігти агресивності.